• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Інформація для батьків
• Батьківський всеобуч «Чужих дітей не буває
• Популяризація усиновлення

Кризові явища, які впродовж останніх років переживає Україна, негативно впливають на функціонування сім'ї як окремої соціально-виховної інституції. Підтвердженням цього деструктивного впливу є, насамперед, демографічні показники: загальне зниження народжуваності, збільшення розлучень і неповних сімей. Помітною тенденцією останніх років є відокремлення сім'ї від батьківства, що проявляється в значному збільшенні неповних сімей та ухилянні подружньої пари від виконання батьківських обов'язків стосовно народженої ними дитини. Все це стало причиною того, що протягом останнього десятиріччя в Україні спостерігається катастрофічне збільшення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Із 92 тисяч дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, лише близько 7 % дітей - біологічні сироти. Решта - це діти, які стали сиротами при живих батьках, у результаті рішення суду про позбавлення батьківських прав, або батьки яких перебувають у місцях позбавлення волі. Щорічно майже 900 новонароджених стають соціальними сиротами в перші дні життя через відмову від них матерів ще в пологових будинках.

Отже, основні причини того, що діти залишаються без батьківського піклування, такі:

- соціально-економічні -пов'язані із зубожінням сімей (безробіття обох або одного з батьків, жебрацтво батьків, тривала відсутність батьків, розлучення, відсутність постійного житла тощо);

- морально-етичні(асоціальний спосіб життя батьків, різні види залежності, примушення дітей до жебракування, злочинні діяння батьків, різноманітні форми насильства, спрямованого на дітей);

- нівелювання проявів особистості (вихованці виділяються серед інших дітей своїм одягом, що негативно впливає на самопочуття дітей, відмежовує їх від соціального загалу).

Проблеми, з якими стикаються випускники інтернатних закладів перед його закінченням:

• проблеми морального та духовного плану (підтримка близької людини, пошук нових друзів, спілкування, входження в новий колектив);

• проблеми адаптації до нового оточення;

• відсутність повного пакета необхідних документів , невміння налагодити свій побут (де й що саме купувати, як забезпечити харчування, що робити в разі хвороби, як користуватися медикаментами, прати і прасувати білизну тощо);

· фінансові проблеми (розподіл бюджету, вміння заощаджувати).

Все зазначене підтверджує необхідність реформування існуючої системи виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Створення оптимальних умов для підтримки соціально незахищених категорій дітей є одним із найважливіших завдань сьогодення.

Відповідно до законодавства України, за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідний орган опіки та піклування повинен вживати всіх можливих заходів щодо влаштування дитини в сім'ї громадян нашої країни на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу.

Дитячий будинок сімейного типу- це сім'я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи (батьки-вихователі), які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбав­лених батьківського піклування.

Прийомна сім'я- це сім'я, або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від одного до чотирьох дітей для виховання і спільного проживання.

Метою створення прийомних сімей або ДБСТ є забезпечення належних умов для виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сімейному оточенні. Прийомні діти , діти-вихованці оформлюються в сім'ю до досягнення вісімнадцятирічного віку або до закінчення навчання в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах.

Особливість прийомної сім'ї (ДБСТ):

- дитина, яка виховується в прийомній сім'ї (ДБСТ),не позбавляється статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, за нею залишаються всі пільги, передбачені законодавством для таких категорій дітей;

- між батьками та прийомними дітьми (дітьми-вихованцями) сімейних правовідносин не виникає;

- утримання прийомної дитини (дитини-вихованця) в сім'ї фінансується державною з розрахунку витрат на утримання вихованців інтернатних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

- кандидати в прийомні батьки та батьки-вихователі обов'язково проходять курс відповідної підготовки.

Дитячий будинок сімейного типу відрізняється від інших форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, тим, що держава надає сім'ї матеріальну та соціальну підтримку. Однією зумов створення ДБСТ є надання родині житлової площі, що дає змогу забезпечити гармонійний розвиток дітей, гарантує кожному вихованцю, а також рідним дітям батьків-вихователів нормальні умови життя. Прийомні батьки влаштовують дитину на власну житлову площу, ніяких пільг щодо поліпшення житлових умов при оформленні прийомної сім'ї законодавством не передбачено.

Суттєва відмінність ДБСТ від прийомної сім'ї - кількість дітей, які влаштовуються на виховання (прийомна сім'я - від одного до чотирьох; ДБСТ - не менше п'яти).

До дитячого будинку сімейного типу в першу чергу влаштовуються діти, які перебувають між собою у родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин вони не можуть виховуватися разом.

Коментарi